Серед експонатів музею є чимало різноманітних гудзиків різної форми, кольору, ...

Музей «Дерев’яної іграшки» гр. «Дюймовочки»

Історія дерев’яної іграшки

Дерево завжди було поряд людиною, це і ліс і сад, будівництво житла, предметів побуту. Це свідчить про те, що дерево є найдавнішим матеріалом який людина почала творчо обробляти. Іграшка з дерева-тепла, зручна у грі – обов’язково має супроводжувати дитинство.

Іграшки з дерева залежно від з’єднання можна розділити на такі види:

• рухомі, механічні, акустично–механічні - це деркачі, фуркала, калатала, коники на коліщатках, вітряки, візки, пташки з рухомими крилами, «Коваль і ведмідь», і т. д.,
• нерухомі: дитячі меблі, мініатюрний посуд,  дитяча зброя дитячі знаряддя праці та інші нерухомі іграшки,
• акустичні: пташки-свищики, дудки,  сопілки.

За особливостями формування дерев’яні іграшки можна поділити на:

- іграшки виготовлені одним об’ємом з суцільного шматка дерева – вирізуванням, виточуванням;

- іграшки виготовлені з окремих частин, які попередньо обробляли також вирізуванням, виточуванням і з’єднували столярними прийомами. 

Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно X — початком XII ст. У той час побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи тощо.

У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою. Однак деякі з них зберегли ритуальний характер і дотепер (ялинкові прикраси до Нового року, святкові кульки тощо)

XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних та дерев’яних коників, баранчиків, півників, маленького посуду, ляльок - "пань", розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою.