Вірші учнів спеціалізованої школи № 329 «Логос» ім. Г.Гонгадзе м.Київ.
Богданова Даша (7-Є)
ВІН ЗНОВУ ПРАВИЙ!
Роки минають за роками,
Летять епохи і віки,
А він живий, він поряд з нами,
Нещадний, влучний, знов правий!
Тарас Григорович, хіба Ви
Так уявляли майбуття?
Такої долі Ви бажали
В своїх пророцтвах і думках?
Що через довгих два століття
Кати ті ж самі і пани
Царюють, сіють лихоліття
На терен рідної землі.
Просіть, Тарасе, перед Богом
Щасливих для Вкраїни днів.
А ми борімося й поборем.
Ще буде радість на землі!
ДРОЗДОВ СЕРГІЙ (7-В)
ДЯКУЮ ТОБІ, ТАРАСЕ!
Знаю: бачиш ти, Тарасе,
Що на Україні
Зараз гноблять синів твоїх,
Як в сивій давнИні.
I повстали українці так,
Як закликав ти.
Об’єднались, вийшли разом,
Щоб свободу мати.
Грають кобзи на Майдані,
Весь народ співає,
А простий вірменський хлопець
Вірш твій всім читає.
Читав майже перед смертю,
Де він впав, убитий,
За свободу, за Вкраїну,
Щоб нам краще жити.
Не боїться народ катів,
Як ти не боявся,
I продовжує боротись
За гідність і щастя.
Бачиш ти це все з портретів
Та благословляеш.
I у всій нашій країні
Людей надихаєш.
Вірю я, що будем жити
В «сім’ї вольній, новій».
Дякую тобі, Тарасе,
За пророче слово!!
Ковалець Владислава (7-Г клас)
СВОБОДА УКРАЇНИ!
Україно, рідна мати,
Журбою повита…
Сини твої на Майдані
За волю побиті.
Лежать, мертві, молодії
Щастя й долі прагли,
Як Шевченко в своїм часі,
За волю стояли…
Піднімайся, Україно,
За свободу й правду!
До кінця будем стояти!
Поки знімем владу!
Наталія Потаєнко (7-Г)
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!
Ще в ті часи в народі славу
Вже ваша творчість здобула:
Вірші, картини і життя,
І боротьба за волю нашу,
За кращий вік, за новий день.
Та зараз все змінилось, наче,
Але той самий сенс пісень,
Які співають в місті, в селах,
У полі, що годує нас.
Я можу чітко затвердити,
Що не забудуть Вас, Тарас!
Устич Ірина (7-В)
«Гайдамаки», «Гамалія», «Наймичка», «Кавказ» –
Всі поеми надихають і підносять нас.
У далекий час, минулий, стежками ведуть,
Де козаки й гайдамаки краєм рідним йдуть.
Де квітуча Україна – вся в своїй красі-
Пригортає і голубить діточок усіх.
Правда й віра, сила й воля живуть у рядках,
Бо «Кобзар» — це книга-доля, що в твоїх руках.
А Шевченко – батько рідний, України син,
Всіх любити рідну землю закликає він!
Устич Ірина (7-В)
БІБЛІЯ НАРОДУ!
Беру у руки Біблію народу.
Ця книга у віках буде жива.
У ній історія про правду і свободу.
«Кобзар» — не збірка, а живі слова.
Шевченко! Я до тебе серцем лину,
Читаю твої вірші дорогі
Про ті лани квітучі України,
Про волю й віру палих козаків.
В руках тримаю Біблію народу,
Своїм я дітям й внукам передам.
Нехай цей дух навіє нам свободу!
Слова Шевченка – це молитва нам…
Шабаш Лілія (7-Г)
МИ ВІРИМО В ТАРАСОВІ СЛОВА!
Твої слова, Тарасе, зігрівають душу,
Наповнюючи вірою увесь народ!
Примушують за правду постояти
І проливати українську кров.
Твої рядки для нас — молитва.
А ця молитва — за нове життя.
Життя, яке ми хочем будувати,
Та поки що такої змоги в нас нема.
Твої вірші народ наш підіймають,
Примушують все ж до кінця іти!
А сльози горя аж ніяк не приглушають,-
Тому ми гордо йдемо до своєї світлої мети!
Ми віримо в слова твої, Тарасе!
Ми віримо в життя, що у рядках писав!
Ми віримо в майбутнє нашої Країни!
Ми вірим в щастя, про яке й недописав!
Чіпізубова Анна (7-Д)
ЖИТТЯ ШЕВЧЕНКА!
Життя його – суцільна мука,
Він мало жив на волі.
А чужина для нього – це розлука
Не стерпіти такої долі.
Але він жив і житиме надалі
В серцях у кожного із нас.
Життя його – не привід для печалі –
Життя його – це гордість і для нас…
Його вірші, романи і поеми
Цілком вертають в ті часи,
Коли на панщині всі мами,
А діти маялись самі.
Життя прожити –це не поле перейти…
Так само було і у Шевченка.
В житті своїм боявся не знайти
Того, про що він мріяв ще маленьким.
Дувінг Валерія (7-Д)
ВІН ВСЕ ТАКИ ЖИВИЙ!
Я сьогодні читаю Шевченка.
Скільки мудрості в його рядках…
Мов на ангельських крилах літаю,
Як тримаю «Кобзар» у руках.
Сторінки біографії перегортаю,
Й не байдужі струни душі.
Він життя нам нове пророчив — я знаю-
Так і хочеться вірить у це.
Люди дякують за зразок і за віру,
Будуть згадувать завжди про Вас…
І тоді нам не соромно буде
За життя, що пророчив Тарас.
Гуленко Анастасія (7-Д)
ШЕВЧЕНКО У МОЄМУ СЕРЦІ!
Сьогодні, певно, всі вже знають
Шевченка на ім’я Тарас
І «Кобзаря», мабуть, всі мають,
Якого він писав для нас.
Писав про те, як жив в кріпацтві,
Про те, як в засланні він був,
Як у полон потрапив він зненацька
Та про сестру свою він не забув.
Писав, коли був у неволі,
Коли сидів у чистім полі,
Про вітер, котрий поруч дув,
Про те, що думав, і що чув.
Писав для нас і нащадків наших,
Про складнеє своє життя.
І зворушив серця він ваші,
Й не відійшов у забуття.
Минали дні, літа минали,
Шевченка всі ще пам’ятали.
На честь його бульвар назвали
Й престижний університет.
Живе Тарас і досі в моїм серці.
В життя відкрив мені він дверці.
Його, здається, я ніколи не забуду,
І вірною, як він, своїй країні буду!